Історія села і гімназії

     Спас — одне із найдавніших і найбільших сіл на Коломийщині. Лежить воно на горбах вздовж гірської річки Пістиньки. Село розташоване воно за 7 кілометрів від Коломиї в південному напрямі і простягнулось на 12 кілометрів по обох боках річки. Воно є одним з найдавніших сіл на Прикарпатті і найбільшим селом на Коломийщині.

     З усіх боків його оточують ліси. Чисте повітря, джерела і краєвиди приваблюють сюди людей, особливо студентів, які щороку приїжджають сюди відпочивати і знайомитися місцевими звичаями.

     Через село пролягла дорога, яку горяни називають поперечною — найкоротшою між Кутами, Косовом, Верховиною і Коломиєю, якою вони їхали чи йшли пішки до столиці Покуття ярмаркувати.

     З 1991 року ця дорога носить назву засновника «Руської трійці» — поета, фольклориста, культурного діяча — Маркіяна Шашкевича.

     Назвавши головну дорогу свого села найменням «піонера національного відродження Західної України», мешканці його засвідчили цим свою пошану до нього, повагу до його творчості, сприйняття ними тих ідей, які він поширював серед галичан.

     Цією дорогою з Коломиї до свого рідного Косова часто їхав Михайло Павлик — людина широко відома не лише в Галичині, а й у всьому слов'янському світі. В Іспасі він зупинявся, бо мав у ньому багато знайомих людей. 1896 року разом з Павлом Лавруком створили тут осередок радикальної партії.

     В січні 1906 року з участю Кирила Трильовського в селі відбулося багатолюдне віче на якому місцеві жителі прийняли Звернення до австро-угорського уряду з вимогою загального виборчого права. В селі при дорозі, недалеко Брідка, був заїжджий двір.

Історія Спаської ЗОШ І-ІІ ступенів

     У мальовничому куточку нашого Прикарпаття, на Коломийщині, вздовж річки Пістиньки, ніби в колисці, розташоване село Спас. Колись воно було невелике і носило назву Іспас.

     Тільки з розповідей наших дідів та прадідів ми можемо дізнатися, як колись діти здобували освіту. Бо архівних даних про школу, яка існувала в давнину, не знайдено.

     У 80-х р.р. ХІХ ст. в Іспасі була початкова школа. Мельник Олексій Якович (по-вуличному Лесь Якобишин) спеціально побудував хату, щоб використовувати одну кімнату для школи. Вчили дітей, як розповідають старші люди, учителі Гелета, Різун. Це була перша школа села Іспас.

     На тому місці, де була колись перша школа, збудували своє обійстя і проживають родичі учениці нашої школи Тимофіїв Іванни (вулиця Шургалюка).

     З розповідей старожилів ми дізналися, що діти за Польщі вчилися по хатах. Так звана „друга школа” у Долішному Іспасі була там, де проживає тепер Бежук Марія (Володимириха). Цю школу називали „гмінна школа” (3 класи). Учителювали тут полька пані Кульчицька та пані Гелетова. Вчили українську і польську мови.

     Із спогадів Юрченко Катерини Луківни, 1915 року народження, жительки нашого села: „ Навчання в школі проводилось у дві зміни, в зв’язку з тим, що не вистачало вчителів Викладали українську і польську мови. Діти ходили до школи босі, їли кукурудзяний хліб. Якщо діти пропускали заняття в школі, то батьки сплачували штраф в розмірі 5 злотих.

     У вівторок і четвер в школу приходив священик, вчив релігію.

     На семінари в Спас приїздили вчителі з інших шкіл, перевіряли  знання учнів з математики, чи знають діти вірші українською і польською мовами.  Ті вчителі привозили торбини з цукерками і роздавали дітям. Це була велика радість для всіх учнів”.

     Як розповідають старші люди, тут вчилися діти до 1945-1946 рр.  Пізніше діти вчилися у хаті-читальні, котра була на місці теперішнього Народного дому ( 2 класи) та ще 2 класи у хаті Бойка Івана Миколайовича. Директором школи був Різун Петро  Іванович,   завуч – Гуменюк.

     У 1955-1956-х рр. побудували нову школу. Так була започаткована школа, де ми тепер навчаємось. Навчання було двозмінне.   Іванович,   завуч – Гуменюк.

     Директором школи спочатку був Кривий, а потім – Гарматюк Йосафат Юрійович. Біля школи побудували майстерню і їдальню (тоді там жили вчителі). Матеріал для будівництва взяли з розібраних  будинків  Кушніревого і Бойка Василя Івановича. Біля школи була пришкільна ділянка. Школярі вирощували урожай, продавали його і за виручені гроші купували дітям-сиротам одяг.

     Дітей шкільного віку збільшилося. У зв’язку з цим, два початкові класи вчилися у резиденції.

     Коли директором школи був Чорненький Ярослав Федорович, до вже існуючого приміщення добудували ще два класи. А в 1999 році завершено будівництво ще чотирьох класів (директор школи Пігуляк Михайло Васильович).

     Тепер у Спаській ЗОШ І-ІІ ст. навчаються 145 учнів, їх навчає 26 вчителів. Директор школи – Сорич Йосип Васильович. Стараннями колективу школи реконструйовано футбольне поле.

     На підставі рішення Коломийської Районної ради від 31 січня 2019 року №595-XXVI/19 Спаську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів Коломийської районної ради Івано-Франківської області перейменовано на Спаську гімназію Коломийської районної ради Івано-Франківської області.